Yulia
Kindra
Хочеться вірити, що у Києва будуть надалі з`являтися перші проблиски і натяки на те, що його сьогодення - самобутнє і має право на місце в історії, архітектурі. Що живуть в Києві сьогодні живі люди і серед них є ті, чиї імена напишуть в книгах про історію чи культуру. Бажаю лише, щоб це все відбувалося гармонійно.
Не можу давати оцінку проекту театру, не маю такої кваліфікації, але це точно дуже сміливо і з викликом. Із бажанням якраз заявити, що "є сьогодні, люди! це правда! гляньте на мене: я - живий доказ". І мені здається, що це так символічно в контектсі того, що багато суперечок в суспільстві нашому виникає якраз в площині минулого: зрадник чи не зрадник, герой чи не герой ця постать з історії, перейменовувати цю вулицю чи ні і тд.
Ми концентруємося на цих уламках минулого, проживаючи повз сьогодення.
Оригінал
Не можу давати оцінку проекту театру, не маю такої кваліфікації, але це точно дуже сміливо і з викликом. Із бажанням якраз заявити, що "є сьогодні, люди! це правда! гляньте на мене: я - живий доказ". І мені здається, що це так символічно в контектсі того, що багато суперечок в суспільстві нашому виникає якраз в площині минулого: зрадник чи не зрадник, герой чи не герой ця постать з історії, перейменовувати цю вулицю чи ні і тд.
Ми концентруємося на цих уламках минулого, проживаючи повз сьогодення.
Oksana
Zabuzhko
Одна заввага до "архітектурних дискусій". Взагалі-то, на добрий лад, новина мала б звучати так: ВПЕРШЕ ВІД ДОБИ РОЗСТРІЛЯНОГО ВІДРОДЖЕННЯ В КИЄВІ ЗБУДОВАНО НОВИЙ ТЕАТР.
І це, їй-богу, - прекрасна новина! Історична.
Тому що, любі кияни й "співчувальники", в разі хто забув, - востаннє спеціалізоване театральне приміщення (в клубі "Харчовик", тій симпатичній конструктивістській будівлі на Контрактовій, де нині міститься Дитячий музтеатр), - було відкрито в Києві - в 1933 р. (!): останнім відлунням уже "відстріляних" 1920-х.
Звідтоді - прошу вдихнути й видихнути - Радянська влада не збудувала в Києві ЖОДНОГО театру (тільки кінотеатри, оскільки "из всех искусств для нас важнейшим является кино и цирк" (В.Ленін), та ще - Палац "Україна", що призначений був для партз'їздів, але і з ним вийшла погана історія: в "Музеї покинутих секретів" я відтворила її так, як тоді, в 1970-ті, її в Києві переказувано, в дійсності ж архітектор не "повісився в ЦК", а делікатно звідти вийшов і скочив з мосту в Дніпро, - і ще жодного разу ніде я тої історії, свідки якій іще живі, не прочитала в документальному викладі, - от же цікаво, і чому б же то?.. чому досі дружно мовчать на тему "советского культурного строительства" "києвознавці" й "києволюби"?..)
Скільки за СРСР було ЗРУЙНОВАНО театральних приміщень (як, напр., Дім Дворянського зібрання на Майдані, "замінений" у 1975-76 рр. Будинком профспілок) - це окрема тема, до якої теж іще "не дійшли руки". Ні в чому так переконливо не проявляється колоніальна політика, як власне в т.зв. "культурному будівництві", і "жодного збудованого театру в столиці за 83 роки" - для всякого тямущого найкраще свідчення, на який рівень "мєрзості запустєнія" було ту нещасну "столицю" приречено...
А ще це означає, що чотири (так, ЧОТИРИ!) покоління киян було наглухо відрізано від самого концепту СУЧАСНОЇ ТЕАТРАЛЬНОЇ АРХІТЕКТУРИ. Хто не сильно шариться за кордоном по європейських театрах - так і змушений був лишатися в своїх уявленнях про театральне приміщення на рівні "плюшу з балкончиками".
Подумайте про це, перш ніж обурюватися новим театром. Гарненько подумайте.
Може, тоді ви так само нетерпляче чекатимете в ньому першої прем'єри, як чекаю я, - щоб зацінити інтер'єр.))
І, можливо, порадіти, - що ми таки потроху вилазимо з тьми нашої "колоніальної ночі"...
І це, їй-богу, - прекрасна новина! Історична.
Тому що, любі кияни й "співчувальники", в разі хто забув, - востаннє спеціалізоване театральне приміщення (в клубі "Харчовик", тій симпатичній конструктивістській будівлі на Контрактовій, де нині міститься Дитячий музтеатр), - було відкрито в Києві - в 1933 р. (!): останнім відлунням уже "відстріляних" 1920-х.
Звідтоді - прошу вдихнути й видихнути - Радянська влада не збудувала в Києві ЖОДНОГО театру (тільки кінотеатри, оскільки "из всех искусств для нас важнейшим является кино и цирк" (В.Ленін), та ще - Палац "Україна", що призначений був для партз'їздів, але і з ним вийшла погана історія: в "Музеї покинутих секретів" я відтворила її так, як тоді, в 1970-ті, її в Києві переказувано, в дійсності ж архітектор не "повісився в ЦК", а делікатно звідти вийшов і скочив з мосту в Дніпро, - і ще жодного разу ніде я тої історії, свідки якій іще живі, не прочитала в документальному викладі, - от же цікаво, і чому б же то?.. чому досі дружно мовчать на тему "советского культурного строительства" "києвознавці" й "києволюби"?..)
Скільки за СРСР було ЗРУЙНОВАНО театральних приміщень (як, напр., Дім Дворянського зібрання на Майдані, "замінений" у 1975-76 рр. Будинком профспілок) - це окрема тема, до якої теж іще "не дійшли руки". Ні в чому так переконливо не проявляється колоніальна політика, як власне в т.зв. "культурному будівництві", і "жодного збудованого театру в столиці за 83 роки" - для всякого тямущого найкраще свідчення, на який рівень "мєрзості запустєнія" було ту нещасну "столицю" приречено...
А ще це означає, що чотири (так, ЧОТИРИ!) покоління киян було наглухо відрізано від самого концепту СУЧАСНОЇ ТЕАТРАЛЬНОЇ АРХІТЕКТУРИ. Хто не сильно шариться за кордоном по європейських театрах - так і змушений був лишатися в своїх уявленнях про театральне приміщення на рівні "плюшу з балкончиками".
Подумайте про це, перш ніж обурюватися новим театром. Гарненько подумайте.
Може, тоді ви так само нетерпляче чекатимете в ньому першої прем'єри, як чекаю я, - щоб зацінити інтер'єр.))
І, можливо, порадіти, - що ми таки потроху вилазимо з тьми нашої "колоніальної ночі"...
Марк
Поллок
У меня супер-крутое настроение, а значит и пост будет позитивным ;)
Был сегодня на Андреевском, смотрел театр и, благодаря своей дипломатичности и умению держать нейтралитет, сейчас могу сказать следующее:
1. Вживую он не так плохо выглядит как на фото.
2. Его светлая часть из кирпича идет в один уровень с окружающими домами. Как я понимаю, была задумка автора в том, чтобы темная часть, которая менее видна прохожему - терялась в небе и создавалось впечатление, что ее вообще нет, НО, на мой взгляд - выбрали очень темный цвет, который и мешает ей потеряться( было бы чуть светлее - он бы так не резал глаз.
3. На всех фото что были в инете не видно, что первый этаж у него частично стеклянный, что делает всю композицию интереснее.
Ниже прилагаю фото, по мере того как я подходил к строению - "появление здания".
Пис
Был сегодня на Андреевском, смотрел театр и, благодаря своей дипломатичности и умению держать нейтралитет, сейчас могу сказать следующее:
1. Вживую он не так плохо выглядит как на фото.
2. Его светлая часть из кирпича идет в один уровень с окружающими домами. Как я понимаю, была задумка автора в том, чтобы темная часть, которая менее видна прохожему - терялась в небе и создавалось впечатление, что ее вообще нет, НО, на мой взгляд - выбрали очень темный цвет, который и мешает ей потеряться( было бы чуть светлее - он бы так не резал глаз.
3. На всех фото что были в инете не видно, что первый этаж у него частично стеклянный, что делает всю композицию интереснее.
Ниже прилагаю фото, по мере того как я подходил к строению - "появление здания".
Пис
Oleh
Yermokhin
Я знаю, якого символу не вистачає Києву.
В столиці, у самому центрі. Потрібна воронка від авіаційної бомби. Штучна. Зроблена руками архітекторів, а не російським літаком.
Щоб кожна ... підійшла і подивилася. Як, ..., виглядав би театр на Подолі ...
За шо вас покарано?
Оригінал
В столиці, у самому центрі. Потрібна воронка від авіаційної бомби. Штучна. Зроблена руками архітекторів, а не російським літаком.
Щоб кожна ... підійшла і подивилася. Як, ..., виглядав би театр на Подолі ...
За шо вас покарано?
Oleg
Karapuzov
Театросрач. Я очевидец. Решил сходить глянуть на новый театр и вам советую. Я не спец в театростроении, как многие тут. Но выскажу свое мнение. Если идти сверху, черной ****и здания абсолютно не видно, это чудо. Фото с огромной черной некрасивой хренью сделано снизу.но здание находиться посередине Андреевского, и когда идешь снизу то так устаешь что не хочеться куда-то смотреть, кроме как себе под ноги. (редко кто ходит вверх по андреевскому вообще). Мое впечатление: меня обрадовало что такое огромное здание остается совсем неприметным, и это довольно остроумно архитектурное решение. Очень удивило то что его просто не видно, вау
Оригінал
Yulia
Shilova
А мне нравится новый театр.
Все, бросайте в меня помидорами.
Оригінал
Все, бросайте в меня помидорами.
Evgen
Karas
Для тех, кому важно и интересно разобраться в аналитике архитектуры театра на Подоле.
Из мастерской Олега Дроздова
Оригінал
Из мастерской Олега Дроздова
Таня
Джафарова
Сходила на Андреевский )
Перед театром все еще забор строительный, но как по мне, здание вписывается, все ок. Очень бы хотелось, чтоб наполнение внутренним театральным смыслом, это здание сделало ближе по духу, сроднило с местом )
.. а нам уже пора видеть шире, надо двигаться вперед )
Оригінал
Перед театром все еще забор строительный, но как по мне, здание вписывается, все ок. Очень бы хотелось, чтоб наполнение внутренним театральным смыслом, это здание сделало ближе по духу, сроднило с местом )
.. а нам уже пора видеть шире, надо двигаться вперед )