Sergey
Fursa
История с Андреевским спуском еще раз подтверждает старую истину, что начальнику и дураку нельзя показывать работу, которая еще не завершена.
Оригінал
Viktor
Zotov
про ТЕАТР на АНДРІЇВСЬКОМУ УЗВОЗІ
Київ отримав від the Economist 131 місце зі 140 столиць світу.
на мій погляд, абсолютно справедливо.
цей проект - тест на нашу розвиненість, європейскість, цивілізованість.
вся якісна архітектура - СУЧАСНА.
ось посилання на найвідоміший в світі архітектурний сайт:
archdaily.com
(є ще кілка десятків достойних інтернет ресурсів)
Україна, Київ тонуть в тотальному ФЕЙКУ, в брехні.
в цьому випадку - в підробці "під старе" -
це ментальність брехливого суспільства,
це - хвороба,
на то є причини, але це окрема розмова.
потрібно з тої хвороби поступово виходити.
Навіть у випадку з РЕСТАВРАЦІЄЮ,
весь цивілізований світ живе багато років за принципами Венеційської хартії реставраторів, ось уривок:
Стаття 9
Реставрація повинна бути винятковою мірою. Її мета - збереження і виявлення естетичних та історичних цінностей пам'ятника. Вона ґрунтується на повазі автентичності матеріалу і достовірності документів. Реставрація припиняється там, де починається гіпотеза; що ж стосується можливого відновлення, то будь-яка робота по доповненню, якого ухвалено необхідної з естетичних або технічних причин, повинна залежати від архітектурної композиції і нести на собі печатку нашого часу.
але, в даному випадку, йдеться про НОВЕ будівництво.
Київ - дуже консервативне місто, сучасне, архітектура в тому, числі сприймається вороже.
10 років тому ми "захищали" один з проектів на містобудівній раді, так один архпосадовець тоді сказав:
"ви уявляєте, що почнеться, якщо ви це дозволите!?"
- здається щойно таки почалося.
Оригінал
Київ отримав від the Economist 131 місце зі 140 столиць світу.
на мій погляд, абсолютно справедливо.
цей проект - тест на нашу розвиненість, європейскість, цивілізованість.
вся якісна архітектура - СУЧАСНА.
ось посилання на найвідоміший в світі архітектурний сайт:
archdaily.com
(є ще кілка десятків достойних інтернет ресурсів)
Україна, Київ тонуть в тотальному ФЕЙКУ, в брехні.
в цьому випадку - в підробці "під старе" -
це ментальність брехливого суспільства,
це - хвороба,
на то є причини, але це окрема розмова.
потрібно з тої хвороби поступово виходити.
Навіть у випадку з РЕСТАВРАЦІЄЮ,
весь цивілізований світ живе багато років за принципами Венеційської хартії реставраторів, ось уривок:
Стаття 9
Реставрація повинна бути винятковою мірою. Її мета - збереження і виявлення естетичних та історичних цінностей пам'ятника. Вона ґрунтується на повазі автентичності матеріалу і достовірності документів. Реставрація припиняється там, де починається гіпотеза; що ж стосується можливого відновлення, то будь-яка робота по доповненню, якого ухвалено необхідної з естетичних або технічних причин, повинна залежати від архітектурної композиції і нести на собі печатку нашого часу.
але, в даному випадку, йдеться про НОВЕ будівництво.
Київ - дуже консервативне місто, сучасне, архітектура в тому, числі сприймається вороже.
10 років тому ми "захищали" один з проектів на містобудівній раді, так один архпосадовець тоді сказав:
"ви уявляєте, що почнеться, якщо ви це дозволите!?"
- здається щойно таки почалося.
Евгений
Карась
Якби в мене була можливість будувати власний будинок, я б запросила саме Дроздова http://www.drozdov-partners.com/html/, якби в мене була можливість заснувати Музей сучасного мистецтва, я б запросила Дроздова, якби в нас хватило здорової ініціативи знести весь цей жахливий несмак з Майдану Незалежності й побудувати гідного рівня площу, нам потрібно було б запросити Олега Дроздова
Оригінал
Олексій
Молчановський
Не втримався, вибачте. Все-таки вирішив написати про архітектурний зашквар. Один єдиний висновок, про який я давно вже думаю, насправді.
Відчуття прекрасного треба виховувати. Розуміння творів мистецтва - це непроста річ.
Просто так, без належної підготовки ані Гауді, ані Гундертвассера, ані інших великих не зрозумієш. Я, наприклад, досить погано відрізняю так званий "поганий смак" в архітектурі (ну ок, явний треш я вже більш-менш ідентифікую). В більшості випадків мені потрібна допомога людини, яка в цьому є авторитетна, яка пояснить, що не так в тому або іншому проекті.
(В музиці я трохи краще почуваюсь, тому можу брати на себе сміливість проводити такі аналогії і робити подібні висновки).
Тому я радше прислухаюсь до думки архітекторів, яких визнають і у світі (наприклад, Viktor Zotov), аніж буду приставати на сторону нехай і шановних людей, але все-таки експертів у іншій галузі. Неможливо бути розумним в усьому. Ба навіть більше - якщо хтось себе таким відчуває - «експертом в усьому», то для такої людини в мене погані новини.
Відчуття прекрасного треба виховувати. Розуміння творів мистецтва - це непроста річ.
Просто так, без належної підготовки ані Гауді, ані Гундертвассера, ані інших великих не зрозумієш. Я, наприклад, досить погано відрізняю так званий "поганий смак" в архітектурі (ну ок, явний треш я вже більш-менш ідентифікую). В більшості випадків мені потрібна допомога людини, яка в цьому є авторитетна, яка пояснить, що не так в тому або іншому проекті.
(В музиці я трохи краще почуваюсь, тому можу брати на себе сміливість проводити такі аналогії і робити подібні висновки).
Тому я радше прислухаюсь до думки архітекторів, яких визнають і у світі (наприклад, Viktor Zotov), аніж буду приставати на сторону нехай і шановних людей, але все-таки експертів у іншій галузі. Неможливо бути розумним в усьому. Ба навіть більше - якщо хтось себе таким відчуває - «експертом в усьому», то для такої людини в мене погані новини.
Marina
Shcherbenko
Це вже остання крапля, ця заява - читаю статтю на LB.ua: "Власти Киева считают, что внешний вид театра на Андреевском спуске необходимо доработать. Мэр города и главный архитектор остались недовольны фасадом здания...." http://lb.ua/culture/2016/11/29/352067_vlasti_kieva_schitayut_vneshniy_vid.html
Ми ніби не живемо в ХХI столітті, більша частина українців відторгає все нове й сучасне. Ми, люди, які вже не знаємо, як це існувати без телебачення, Інтернету, мобільного зв'язку, холодильника й посудомийної машини... літаємо на літаках, переміщуємось по Украіні (навіть) на швидкісних потягах, сподіваємось, що електро-автомобілі скоро замінять всі наші старенькі й новенькі автівки, які зжирають наше повітря й знищують екологію, а чого варті наукові й космічні дослідження, прогрес в медицині... Й ми такі "прогресивні" хочемо жити в будинках з "античними" скульптурами, прикрашених ліпниною, "старовинними" розписами, обов'язково в ці зали добавимо грецькі чи римські колони, фронтони, круглі арки й ще багато різних деталей, бажано з позолотою... Може ще вдягнемо криноліни й поїдемо в них в Метро?... Це така абсурдна ситуація - негативна й хамська реакція більшості спільноти на будівлю муніципального театру на Андріівському узвозі одного з найталановитіших українських архітекторів урбаністів Oleg Drozdov , що я не відреагувала враз. Я звикла, що більшість оцінює твори й мистецькі проекти, дозволяючи виносити вердикт, спираючись на своє: "нравится - не нравится"... Якби я прислухалася до цього й пристосовувалася до смаків більшості, то експонували б ми в свій час в Ботезі Галереї, а тепер в ЩАЦ "живописні" роботи Гапчинської та її колег з Андріївського узвозу. В 2015 році ми в Щербенко Арт Центрі презентували проект "Терралогія" Олега Дроздова... й невипадковою була ця співпраця, як мінімум, наші смаки й бачення простору співпадали: http://shcherbenkoartcentre.com/projects/terralogiya... Якби в мене була можливість будувати власний будинок, я б запросила саме Дроздова http://www.drozdov-partners.com/html/, якби в мене була можливість заснувати Музей сучасного мистецтва, я б запросила Дроздова, якби в нас хватило здорової ініціативи знести весь цей жахливий несмак з Майдану Незалежності й побудувати гідного рівня площу, нам потрібно було б запросити Олега Дроздова, Виктор Зотов http://www.zotov.com.ua/uk/projects#/featured й їхніх однодумців до цієї роботи.. Сьогодні ми бачимо поряд з новим театром на Андріївському цілий район Воздвіженка - це приклад нефункціональної міської архітектури, несмаку, міщанства, такий собі комерційно орієнтований купецький стиль на середньостатистичного українського покупця нерухомості... Я не хочу нікого образити, й не всі будинки на Воздвіженці такі вже й жахливі, та проблеми з відсутністю паркінгів, нормального проїзду, зелених скверів й глобального архітектурного несмаку очевидна... Й в цьому поєднанні старого (Андріївського узвозу) й нового (Воздвіженки) з'являється будівля, яка відповідає всім канонам сучасної архітектури ХХІ століття, адаптованої до середовища й функціонально відмінно продумана й реалізована. Цей Театр сьогодні стане символом боротьби з повсякденністю й стереотипами. Те що його вже побудовано, частково відкрито й ми всі реагуємо на цей факт його існування - для мене є однією з очевидних тенденцій до змін на краще в нашій країні, незважаючи ні на що, це вміння сучасного архитектора відстоювати свою думку/проект в країні заангажованої популістами: ще вчора ви висміювали Межигор'є, а сьогодні готові закидати камінням архітектора, який відкриває вам очі на те що поряд: подивіться, як повинно бути й що вам будують по-старому, заробляючи на "откатах"...
Оригінал
Ми ніби не живемо в ХХI столітті, більша частина українців відторгає все нове й сучасне. Ми, люди, які вже не знаємо, як це існувати без телебачення, Інтернету, мобільного зв'язку, холодильника й посудомийної машини... літаємо на літаках, переміщуємось по Украіні (навіть) на швидкісних потягах, сподіваємось, що електро-автомобілі скоро замінять всі наші старенькі й новенькі автівки, які зжирають наше повітря й знищують екологію, а чого варті наукові й космічні дослідження, прогрес в медицині... Й ми такі "прогресивні" хочемо жити в будинках з "античними" скульптурами, прикрашених ліпниною, "старовинними" розписами, обов'язково в ці зали добавимо грецькі чи римські колони, фронтони, круглі арки й ще багато різних деталей, бажано з позолотою... Може ще вдягнемо криноліни й поїдемо в них в Метро?... Це така абсурдна ситуація - негативна й хамська реакція більшості спільноти на будівлю муніципального театру на Андріівському узвозі одного з найталановитіших українських архітекторів урбаністів Oleg Drozdov , що я не відреагувала враз. Я звикла, що більшість оцінює твори й мистецькі проекти, дозволяючи виносити вердикт, спираючись на своє: "нравится - не нравится"... Якби я прислухалася до цього й пристосовувалася до смаків більшості, то експонували б ми в свій час в Ботезі Галереї, а тепер в ЩАЦ "живописні" роботи Гапчинської та її колег з Андріївського узвозу. В 2015 році ми в Щербенко Арт Центрі презентували проект "Терралогія" Олега Дроздова... й невипадковою була ця співпраця, як мінімум, наші смаки й бачення простору співпадали: http://shcherbenkoartcentre.com/projects/terralogiya... Якби в мене була можливість будувати власний будинок, я б запросила саме Дроздова http://www.drozdov-partners.com/html/, якби в мене була можливість заснувати Музей сучасного мистецтва, я б запросила Дроздова, якби в нас хватило здорової ініціативи знести весь цей жахливий несмак з Майдану Незалежності й побудувати гідного рівня площу, нам потрібно було б запросити Олега Дроздова, Виктор Зотов http://www.zotov.com.ua/uk/projects#/featured й їхніх однодумців до цієї роботи.. Сьогодні ми бачимо поряд з новим театром на Андріївському цілий район Воздвіженка - це приклад нефункціональної міської архітектури, несмаку, міщанства, такий собі комерційно орієнтований купецький стиль на середньостатистичного українського покупця нерухомості... Я не хочу нікого образити, й не всі будинки на Воздвіженці такі вже й жахливі, та проблеми з відсутністю паркінгів, нормального проїзду, зелених скверів й глобального архітектурного несмаку очевидна... Й в цьому поєднанні старого (Андріївського узвозу) й нового (Воздвіженки) з'являється будівля, яка відповідає всім канонам сучасної архітектури ХХІ століття, адаптованої до середовища й функціонально відмінно продумана й реалізована. Цей Театр сьогодні стане символом боротьби з повсякденністю й стереотипами. Те що його вже побудовано, частково відкрито й ми всі реагуємо на цей факт його існування - для мене є однією з очевидних тенденцій до змін на краще в нашій країні, незважаючи ні на що, це вміння сучасного архитектора відстоювати свою думку/проект в країні заангажованої популістами: ще вчора ви висміювали Межигор'є, а сьогодні готові закидати камінням архітектора, який відкриває вам очі на те що поряд: подивіться, як повинно бути й що вам будують по-старому, заробляючи на "откатах"...
Алексей
Давиденко
Вчера вечером я опубликовал Пост-Фейк!
Пост-Провокацию!
Я взял из Гугл фото вернисажа картин с Андреевского Спуска и вместо одной из них, в Фотошопе подставил известную работу Марка Шагала - Цветы (1924 года), которая неделю назад продалась на австрийском Аукционе Dorotheum за 1 миллион евро.
Свой фотоколлаж я сопроводил придуманной историей, про понравившуюся мне уличную картину с нарисованными цветами неизвестного автора за которую хотят $500. И спросил у Фейсбука совета: красиво/не красиво, нравится/не нравится, дорого/не дорого?!
Зачем я это сделал?
После бурного обсуждения нового здания Театра, мне стало интересно:
1. Умеют ли люди отличать, что красиво, а что нет? Что искусство, а что нет? Что будет ценно через 100 лет, а что нет?
2. Что скажут люди про картину гениального Марка Шагала, если не будут знать кто на самом деле её автор и какая её настоящая цена?
3. Могут ли люди не будучи специалистами и экспертами уверенно и безапелляционно давать экспертные оценки?
4. Могут ли люди среди десятка очевидного говна увидеть не говно? И наоборот?
Результат получился хоть и очевидный, но очень грустный.
Вокруг нас все эксперты - вокруг нас всё говно!
В комментариях, десятки людей вызвались высказывать и навязывать своё мнение относительно предмета в котором они вообще ничего не понимают.
Какими только эпитетами они не называли картину Шагала: безвкусица, ширпотреб, халтура, дешевка, картина второклассника, картина без сюжета и тд. Из более чем сотни комментариев не было ни одного хорошего или хотя бы нейтрального.
Все посчитали сюжет не интересным и безвкусным, а цену в 500 долларов - фантастической.
О том, что на этом месте может висеть что-то интересное или стоящее их внимания - даже речи быть не могло.
Поэтому.
Когда в следующий раз вам вздумается высказать во всеуслышание своё экспертное мнение по теме в которой вы НИ ХРЕНА не разбираетесь и где вы полагаетесь только на свой собственный вкус и своё собственное мироощущение помните:
1. В этом мире все очень субъективно.
2. Ваш вкус - не эталон! Ваше мнение - не аксиома! Ваше чувство прекрасного - это только ваше чувство прекрасного!
3. Чтобы быть хоть в чем-то экспертом или специалистом - надо этому учиться или хотя бы этим интересоваться.
Запомните.
То что вы в детстве рисовали на уроках, пели в хоре и собирали замки из кубиков ещё не означает, что вы хороший эксперт в изобразительном искусстве, пении и архитектуре.
Итог.
В любом вопросе, где вы не специалист, оставьте своё "экспертное" мнение при себе. Или тихонечко выскажите его окружающим, но при этом не забыв указать, что это ваше личное субъективное мнение и вы готовы слушать и слышать мнение других людей, а тем более мнение настоящих профессиональных экспертов.
А теперь, наслаждайтесь Шагалом и читайте комментарии "фейсбучных экспертов" http://bit.ly/2g3BElL
У меня все!
Оригінал
Пост-Провокацию!
Я взял из Гугл фото вернисажа картин с Андреевского Спуска и вместо одной из них, в Фотошопе подставил известную работу Марка Шагала - Цветы (1924 года), которая неделю назад продалась на австрийском Аукционе Dorotheum за 1 миллион евро.
Свой фотоколлаж я сопроводил придуманной историей, про понравившуюся мне уличную картину с нарисованными цветами неизвестного автора за которую хотят $500. И спросил у Фейсбука совета: красиво/не красиво, нравится/не нравится, дорого/не дорого?!
Зачем я это сделал?
После бурного обсуждения нового здания Театра, мне стало интересно:
1. Умеют ли люди отличать, что красиво, а что нет? Что искусство, а что нет? Что будет ценно через 100 лет, а что нет?
2. Что скажут люди про картину гениального Марка Шагала, если не будут знать кто на самом деле её автор и какая её настоящая цена?
3. Могут ли люди не будучи специалистами и экспертами уверенно и безапелляционно давать экспертные оценки?
4. Могут ли люди среди десятка очевидного говна увидеть не говно? И наоборот?
Результат получился хоть и очевидный, но очень грустный.
Вокруг нас все эксперты - вокруг нас всё говно!
В комментариях, десятки людей вызвались высказывать и навязывать своё мнение относительно предмета в котором они вообще ничего не понимают.
Какими только эпитетами они не называли картину Шагала: безвкусица, ширпотреб, халтура, дешевка, картина второклассника, картина без сюжета и тд. Из более чем сотни комментариев не было ни одного хорошего или хотя бы нейтрального.
Все посчитали сюжет не интересным и безвкусным, а цену в 500 долларов - фантастической.
О том, что на этом месте может висеть что-то интересное или стоящее их внимания - даже речи быть не могло.
Поэтому.
Когда в следующий раз вам вздумается высказать во всеуслышание своё экспертное мнение по теме в которой вы НИ ХРЕНА не разбираетесь и где вы полагаетесь только на свой собственный вкус и своё собственное мироощущение помните:
1. В этом мире все очень субъективно.
2. Ваш вкус - не эталон! Ваше мнение - не аксиома! Ваше чувство прекрасного - это только ваше чувство прекрасного!
3. Чтобы быть хоть в чем-то экспертом или специалистом - надо этому учиться или хотя бы этим интересоваться.
Запомните.
То что вы в детстве рисовали на уроках, пели в хоре и собирали замки из кубиков ещё не означает, что вы хороший эксперт в изобразительном искусстве, пении и архитектуре.
Итог.
В любом вопросе, где вы не специалист, оставьте своё "экспертное" мнение при себе. Или тихонечко выскажите его окружающим, но при этом не забыв указать, что это ваше личное субъективное мнение и вы готовы слушать и слышать мнение других людей, а тем более мнение настоящих профессиональных экспертов.
А теперь, наслаждайтесь Шагалом и читайте комментарии "фейсбучных экспертов" http://bit.ly/2g3BElL
У меня все!
Гарик
Корогодски
СКАЖИТЕ
С каких таких пор Андреевский стал "улюбленим мiсцем киян"?
Да, мы с детства о*****о любили Подол.
Валы, Хоревую, переулки. Фроловскую, еще ту Воздвиженку.
Но Андреевский?? Да, там дом Булгакова, но жил он в нем всего ничего, пару раз по несколько лет.
И сейчас киевляне ходят туда по большим праздникам, типа вышивания выгулять.
Чисто для приезжих ****я.
Нет там генетики, и не было никогда.
С каких таких пор Андреевский стал "улюбленим мiсцем киян"?
Да, мы с детства о*****о любили Подол.
Валы, Хоревую, переулки. Фроловскую, еще ту Воздвиженку.
Но Андреевский?? Да, там дом Булгакова, но жил он в нем всего ничего, пару раз по несколько лет.
И сейчас киевляне ходят туда по большим праздникам, типа вышивания выгулять.
Чисто для приезжих ****я.
Нет там генетики, и не было никогда.
Максим
Боритко
Мир поменялся навсегда. Опять. Теперь быть недовольным культурой, критиковать окружение и "куда мы катимся" стало уделом плебеев. А современный, образованный, креативный участник социума защищает театр. Хвалить – это новый андерграунд.
Оригінал